Походження написів

Написи, включені у новий корпус IOSPE становлять сукупну продукцію приблизно 33х давньогрецьких поселень, що існували на Північному узбережжі Чорного моря. Серед них Тіра, Ніконій, Борисфен (Березань), Ольвія, Калос Лімен, Керкінітида, Неаполь Скіфський, Херсонес, Харакс, Феодосія, Кімерік, Кітей, Акра, Німфей, Ілурат, Тірітака, Зенонів Херсонес, Патрей, Тірамба, Кепи, Фанагорія, Гермонасса, Корокондама, Лабріс, Бати, Танаїс. Території цих античних міст нині знаходяться у двох сучасних країнах – Росії та України. За останні два сторіччя стародавні написи, виявлені на північному березі Чорного моря, розділили долю інших стародавніх знахідок, які стали предметом культурної політики країн, у яких їх знайшли. У нашому випадку багато епіграфічних знахідок з Півдня Росії та України були перевезені в імператорські, а пізніше радянські столиці – Санкт-Петербург та Москву. Тому сьогодні, каміння, на яких написані написи, найчастіше можна знайти в музеях та колекціях різних країн, багато хто з них знаходиться далеко від первісного місця знахідки. У більшості випадків публічний доступ до цих написів значно обмежений, що обґрунтовує принцип нового IOSPE наділяти кожен виданий текст численними ілюстраціями наведеного напису – фотографіями чи малюнками.

Історія корпусу

Перша спроба створення корпусу північно-понтійських написів була зроблена під егідою Corpus Inscriptionum Graecarum (1828-1877), попередника Inscriptiones Graecae (1903-теперішній час), обидва на базі Akademie der Wissenschaften у Берліні. Видавці IG збиралися присвятити написам північно-понтійського регіону окремий том, проте цей план не було здійснено після того, як Російська Імператорська Академія розпочала публікацію першого корпусу стародавніх написів, що походять із Північного Причорномор'я (1885-1901 рр.). Це було результатом відродження інтересу до античності у Європі 19 столітті і те, що у Росії зрозуміли, що запаси старовин, включаючи епіграфічні пам'ятники, збереглися на її власних околицях – у Південній Росії. Завдання щодо випуску нового корпусу було доручено видатному епіграфісту та філологу Василю Латишеву, який опублікував перший том написів у 1885 році, з коментарями та апаратом латиною, під назвою Inscriptiones antiquae Orae Septentrionalis Ponti Euxini graecae et latinae (IOSPE). Цей том включав написи, виявлені в районі між дельтою Дунаю та Південним Кримом. Другий том, що містить написи Боспорського царства, був випущений у 1890, четвертий, з написами, знайденими між 1885 і 1900 роками - в 1901 році. Третій том, задуманий як збір керамічних клейм, не було опубліковано.

Незабаром після завершення томів 1, 2 та 4 першого видання IOSPE, Латишев почав роботу над другим виданням, необхідність якого була викликана постійними знахідками нових написів, і друге видання першого тому (= IOSPE 12) побачило світ у 1916 році. Друге видання другого тому було заплановано на наступний рік і фактично було надіслано у типографію, однак події Жовтневої революції 1917 року завадили публікації. Після смерті Латишева робота на другим виданням другого тому була продовжена, але швидке зростання кількості написів з часів Латишева призвело до зміни його мети. У результаті в Росії у 1965 році було випущено окремий корпус, присвячений написам Боспору - Корпус боспорських написів (The Corpus of Bosporan Inscriptions = Corpus Inscriptionum Regni Bosporani, CIRB). Згодом доповненні видання IOSPE чи КБН не було опубліковано. Два значних зібрання нових написів з Північного Причорномор’я, видані російською мовою, були обмежені окремими містами-державами та знахідками після 1916 року - Написи Ольвії. Під редакцією Т.М. Кніпович та О.І. Леві, Ленінград, 1968 та Нові епіграфічні пам’ятки Херсонесу. Під редакцією Е.І. Соломоник, Київ, 1964, 1973.

Отже, у розпорядженні вчених із часів першого латишевського видання 1885-1901 рр. не було всеосяжного корпусу північнопричорноморських написів – написи, знайдені після 1916 року, були представлені лише спорадично і лише російською мовою, а останні 40 років взагалі не було жодного оновлення корпусу стародавніх написів Північного Причорномор'я. Тому наш проект випуску нового корпусу написів Північного Причорномор'я спрямований на досягнення трьох цілей: заповнити більш ніж 40-річний інтервал (1965-2011) у презентації нових написів; оновити шляхом нових досліджень пам'яток видання вже відомих написів; зробити корпус якомога доступнішим широкої читацької аудиторії через публікацію англійською як у друкованому, так і у електронному варіанті. Про необхідність цього постійно висловлювалися в останнє десятиліття провідні російські та іноземні епіграфісти та історики.

Новий IOSPE

Три нові риси характеризують новий IOSPE:

Новий розширений зміст – завдяки багаторазовому збільшенню обсягу корпусу внаслідок інтенсивних археологічних досліджень, проведених у регіоні українськими та російськими археологами за останні більш ніж сто років. Багато нових сторінок – результат виявлених зв’язків між фрагментами та їх з'єднання, що випливає з нового вивчення раніше опублікованих написів.

Використання англійської, російської та української мов для публікації – відхід від практики як Inscriptiones Graecae та Corpus Inscriptionum Latinarum, які використовують латинську мову, так і першого видання IOSPE, опублікованого у 1885 – 1901 рр. і одиничного тому невдалого другого видання 1916 р., що побачили також латиною. Вибір англійської мови для нового IOSPE має на меті зробити корпус більш доступним вченим та широкому загалу у всьому світі, а російська та українська версії роблять корпус доступним для користувачів тих регіонів, звідки походять ці епіграфічні пам'ятники.

Публікація у двох формах – друкованої та цифрової. Друковане видання забезпечить доповнену традиційну публікацію корпусу, а цифрове видання надасть можливість більш широкого доступу, додаткового ілюстративного матеріалу, індексів та розширених можливостей пошуку.